Vanzhula
18.04.2015, 12:26
Всім привіт!
Я за освітою лікар ветеринарної медицини з досвідом роботи. В тому числі займаюся акваріумістикою.
Нажаль з кожним роком падіж риб в акваріумістиці зростає. На мою думку це повязано як з інтенсивним розмноженням та відгодівлею яка знижує імунітет риб (але збільшує заробіток), недотриманням тривалого лікування антибіотиками що дає можливість залікувати, а не вилікувати рибу і викликає стійкість збудників (проте здешевлює лікування) і саме головне безконтрольного завезення риби зза кордону, особливо з промислових акваріумних господарств.
Купити на сьогоднішній день здорову рибу можна лише в добре знайомого оптовика, який скаже просто по людьськи : "Це бери, а це тобі просто не потрібно." - Але таких, нажаль, одиниці.
Постановка діагноза в акваріумістиці завжди складніша, оскільки в наших обласних ветеринарних лабораторіях просто немає потрібних препаратів для постановки якісного аналізу на виявлення конкретного збудника, оскільки екзотичні хвороби акваріумних, теплолюбивих риб не наносять економічного збитку економіці України. В кращому випадку можна провести висів збудника та перевірити його на чутливість до аентибіотиків, знову ж таки , лише на поширені антибіотики, в основному на загальний ряд.
Нещодавно довелося тривалий час повоювати з мікобактеріозом в акваріумі з живородками - як результат 40% поголівя пішло в "країну вічних равликів" (в унітаз).
На сьогодні зявилася нова хвороба.
В 250 л акваріумі проживали дорослі : парчові соми, кларіс, гурамі жовті та пепрлинові, скалярії, а також метініси.
Перші клінічні ознаки, які засвідчили підозру на бактеріальну інфекцію, зявилися на метінісах. А саме: просвітління забарвлення та злегка відшарування луски на невеликих ділянках, погіршення апетиту. Потім зявилися ознаки на скаляріях та гурамі - але це вже були гіпермійовані ділянки, на яких через декілька діб зявилися неглибокі рани.
Для первинного лікування (з арухуванням раніше лікованого мікобактеріозу в іншому акваріумі, та можливістю занесення з відти збудника, хоч клінічні ознаки відрізнялися від тих які притаманні живородящим) було підмінено максимальну частину води, промито зовнішній та внутрішній фільтри, піднято до 30 градусів температуру та з медичних препаратів додано у воду ветеринарний розчин канаміцину з розрахунку 1 г діючої речовини 1 раз на добу 4 дні підряд на ніч.
Симптоматика згладилася, але зони уражених ділянок злегка збільшилися. Лікування було неефективним і акваріум було переведено на лікування іншим антибіотиком, а саме медичним порошком для інєкцій цефазоліном з розрахунку 1 г діючої речовини на 250 л води 1 раз на добу перед вимкненням світла 6 діб підряд.
За результами лікування загинули лише 3 дорослі метініси, 1 скалярія та 2 гурамі. На рибі яка клінічно одужала утворилися струпи в зоні запальних ділянок. На патрозтині крупних метінісів крім ознак виснаження інших яскравих пат змін мною виявлено не було.
Через місяць карантину, частих підмін води та відсутності повторного прояву хвороби були запущені 3 голови 15 см лжедискусів. Риба була клінічно здоровою, активною протягом місяця, але 4 доби тому зявилися клінічні ознаки інфекційного захворювання на одному з лжедискусів, а саме : різке просвітління хвостового плавця та частково анального і спинного та їх відшаруванням (без ознак гниття плавця, різких змін хімічного складу води не було) ділянка спини з відшаруванням луски 3 см без ознак гниття та крововиливів, на 3 добу відшарування шкіри з оголенням мязової тканини, при цьому риба відмовляється від корму, неактивна, часто займає лежаче положення, окрас просвітлений. Риба була пересаджена в карантинний акваріум. В загальний акваріум надане лікування за вище наведеною схемою лікування з використанням цефазоліну.
Сьогодні ще один лжедискус почав відмовлятися від корму, уражень зовнішніх покривів не виявлено. Вся інша риба активна.
Прошу допомогти поставити діагноз та підібрати правильне лікування, оскільки є підозра що збудник хвороби залишився ів прихованій формі, та знову проявляє себе, при чому лікування цефазоліном виявилося малоефективним.
Я за освітою лікар ветеринарної медицини з досвідом роботи. В тому числі займаюся акваріумістикою.
Нажаль з кожним роком падіж риб в акваріумістиці зростає. На мою думку це повязано як з інтенсивним розмноженням та відгодівлею яка знижує імунітет риб (але збільшує заробіток), недотриманням тривалого лікування антибіотиками що дає можливість залікувати, а не вилікувати рибу і викликає стійкість збудників (проте здешевлює лікування) і саме головне безконтрольного завезення риби зза кордону, особливо з промислових акваріумних господарств.
Купити на сьогоднішній день здорову рибу можна лише в добре знайомого оптовика, який скаже просто по людьськи : "Це бери, а це тобі просто не потрібно." - Але таких, нажаль, одиниці.
Постановка діагноза в акваріумістиці завжди складніша, оскільки в наших обласних ветеринарних лабораторіях просто немає потрібних препаратів для постановки якісного аналізу на виявлення конкретного збудника, оскільки екзотичні хвороби акваріумних, теплолюбивих риб не наносять економічного збитку економіці України. В кращому випадку можна провести висів збудника та перевірити його на чутливість до аентибіотиків, знову ж таки , лише на поширені антибіотики, в основному на загальний ряд.
Нещодавно довелося тривалий час повоювати з мікобактеріозом в акваріумі з живородками - як результат 40% поголівя пішло в "країну вічних равликів" (в унітаз).
На сьогодні зявилася нова хвороба.
В 250 л акваріумі проживали дорослі : парчові соми, кларіс, гурамі жовті та пепрлинові, скалярії, а також метініси.
Перші клінічні ознаки, які засвідчили підозру на бактеріальну інфекцію, зявилися на метінісах. А саме: просвітління забарвлення та злегка відшарування луски на невеликих ділянках, погіршення апетиту. Потім зявилися ознаки на скаляріях та гурамі - але це вже були гіпермійовані ділянки, на яких через декілька діб зявилися неглибокі рани.
Для первинного лікування (з арухуванням раніше лікованого мікобактеріозу в іншому акваріумі, та можливістю занесення з відти збудника, хоч клінічні ознаки відрізнялися від тих які притаманні живородящим) було підмінено максимальну частину води, промито зовнішній та внутрішній фільтри, піднято до 30 градусів температуру та з медичних препаратів додано у воду ветеринарний розчин канаміцину з розрахунку 1 г діючої речовини 1 раз на добу 4 дні підряд на ніч.
Симптоматика згладилася, але зони уражених ділянок злегка збільшилися. Лікування було неефективним і акваріум було переведено на лікування іншим антибіотиком, а саме медичним порошком для інєкцій цефазоліном з розрахунку 1 г діючої речовини на 250 л води 1 раз на добу перед вимкненням світла 6 діб підряд.
За результами лікування загинули лише 3 дорослі метініси, 1 скалярія та 2 гурамі. На рибі яка клінічно одужала утворилися струпи в зоні запальних ділянок. На патрозтині крупних метінісів крім ознак виснаження інших яскравих пат змін мною виявлено не було.
Через місяць карантину, частих підмін води та відсутності повторного прояву хвороби були запущені 3 голови 15 см лжедискусів. Риба була клінічно здоровою, активною протягом місяця, але 4 доби тому зявилися клінічні ознаки інфекційного захворювання на одному з лжедискусів, а саме : різке просвітління хвостового плавця та частково анального і спинного та їх відшаруванням (без ознак гниття плавця, різких змін хімічного складу води не було) ділянка спини з відшаруванням луски 3 см без ознак гниття та крововиливів, на 3 добу відшарування шкіри з оголенням мязової тканини, при цьому риба відмовляється від корму, неактивна, часто займає лежаче положення, окрас просвітлений. Риба була пересаджена в карантинний акваріум. В загальний акваріум надане лікування за вище наведеною схемою лікування з використанням цефазоліну.
Сьогодні ще один лжедискус почав відмовлятися від корму, уражень зовнішніх покривів не виявлено. Вся інша риба активна.
Прошу допомогти поставити діагноз та підібрати правильне лікування, оскільки є підозра що збудник хвороби залишився ів прихованій формі, та знову проявляє себе, при чому лікування цефазоліном виявилося малоефективним.