КИЇВ

Люблю тебе я, Кия сивий град, Де дух століть із сірих мурів віє,

У мирній пращ й реві канонад, В гудінні дзвонів Лаври й Софії.

Хоча давно татарський хан Батий Розбив твої тараном древні стіни, Та ти воскрес, величний і святий, І знов засяв красою із руїни.

0 любе місто сонця, квітів, трав, Мого народу символ волі й слави! Не раз палало в сяйві ти заграв

В борні за день народу й держави.

Не раз палав ти, Київ, у вогні, Але лишились пам'ятки народу: Летить Богдан, як вихор, на коні, Йому сміється сонце з небозводу.

А ось в садах Владимира гора, На ній стоїть великий князь Христитель З хрестом в руці обличчям до Дніпра. Як слова Бога вічного носитель.
Він пильним зором бачить весь Поділ

1 хвилі вод мутні Дніпра-Славути ... О древній град, ти свідок свіжих діл В борні за наше бути чи не бути.