Біотоп озера Гуральня

[Aleron]

Підсумки

РИБИ
(тут усе не так просто й однозначно, як із рослинами)

Наші місцеві дикуни не тільки складні в утриманні, а й специфічні; постійно підкидали меніголовного болю і вражень у таких випадках, що зі звичайними акваріумними за весь свій стаж ніколи не мав.
З 11 запущених риб до кінця експерименту дожили 4. Більшість потрапили до свого раю через відсутність у мене профільного досвіду.

А тепер конкретніше

а) місцеві жителі (з моменту запуску):
1. Окунь звичайний (Perca fluviatilis), запущено 2 риби, обі в раю через використання мною глутарового альдегіду.
Перший місяць окуні влаштовували видовищні бойовики, з'ясовуючи, хто з них стане королем акви. Їх потрібно утримувати або зграйкою від 4х, або одного. В зграйці агресія лідера буде розсіюватися на багатьох слабших, а коли їх двоє - виникають суперечки і бійки. Мої товклися до самого кінця. Менший, уже будучи серйозно хворим і вдвічі меншим, завжди відповідав на агресію більшого.
В кінці листопада на тілі меншого зявилися світлі цятки, які мені ідентифікували як глюгеоз. Риба залишалася активною і добре їла до самого кінця, але стала тьмяною, вихудла і перестала рости. Пізніше такі ж цятки зявились і в іншого окуня. А потім і в одного гірчака.
Окуня, який захворів першим, я спробував лікувати. Відсадив у карантинний акваріум, додав метиленового синього (як для ікри), а пізніше - бактопур. Риба на підмінах води і заливанні ліків так прожила близько тижня без найменших змін на краще. Я психанув і поклав її акваріум на балконне вікно, там іще тиждень при температурі +6 - +7 і - чудо! Вузлики зникли, а після повернення в біотопний окунь почав набирати масу.
Я вже зрадів і хотів почати процес патентування цього способу лікування (ха-ха), аж тут набрався досвіду місцевих акваріумістів і почав лити своїм сайдекс...
Результат знаєте.
В акваріумі окуні мають прекрасний апетит, ростуть швидко, поводяться активно. Це вимагає правильного прорахування кількості риб на обєм акви (якщо, звісно, ви хочете, щоб вони росли) й продуманого вибору сусідів для них із інших видів риб.
Мої, маючи довжину 7,7 см і 7,8 см при виловленні (середина вересня), виросли до 7,9 (хворий) і 8,9 см (! здоровший) в середині січня. До квітня більший міг мати всі 10 см, а це для 38 л. уже трошки забагато.
Зараз, знаючи цю перспективу, страшно уявити, що могло бути в інших конкурсних банках, куди їх закидали по пару десятків...

2. Гірчак звичайний (Rhodeus amarus), запущено 2 риби, обі втратив. Перша відійшла, програвши боротьбу глюгеозу. В іншої характер виявився несумісним із нормальним життям (окуні й так довго терпіли його "понтування").
Малі, допитливі, агресивні рибки. Кажуть, ніби гірчак - найкрасивіша риба наших водойм. Насправді це - фігня, а не правда. Гірчак із усіма його плавцями, смужками, очима і близько не наблизився до блискучого вгодованого золотого карася, який сито і задоволено грається з сонячними променями.
Оба мої гірчаки, потрапивши в акваріум, скоренько вивчили пейзаж і почали наводити порядок серед решти риб. Будучи меншими за карасів і чебачка, вони умудрялися заганяти тих у коряги, намагалися заганяти й окунів, які були кожен сам за себе, і деколи навіть їх відганяли від їжі. Що цікаво, гірчаки між собою не конфліктували жодного разу, навіть коли підселив новенького, той, шо вижив, прийняв його як свого.
Одного разу моя пара навіть кружляла над пустою стулкою беззубки, ніби намагаючись відкласти ікру. Але живих молюсків на той час у мене не було, а далі - глюгеоз...


3. Карась (Carassius carassius), 3 риби, до повернення в Гуральню не дожила жодна. Перший карасик став жертвою погано закріпленого фільтру, який сповз і причавив його.
Другого чомусь почав ганяти менший окунь, карась вихуд і нервово кидався по акваріуму, а в кінці просто застряг у корязі...
Останній рибс за зимівлю добряче виріс, розжирнів, по банці плавав повільно, поводився ніби він там головний. В середині березня за якихось пару днів до повернення в Гуральню став жертвою вюна, який, несамовито ганяючи по акві, просто розчавив бідного карасика. Зараз живе новенький квартирант, такий же активний і безпечний, як і попередні.
Карасі в акваріумі виявилися значно красивішими, ніж усі вважають, і дуже цікавими в плані поведінки. Вони дуже навіть розумні, першими звикли до місця годування, а останній, вивчивши напрям, куди фільтр жене з течією корм, на годування запливав у той куточок і спокійно збирав із дна корм у той час, як інші риби намагалися ловити їжу на течії.
Дуже красиво цей карась грався зранку, коли сонце потрапляло своїми променями в акваріум: він починав швидко плавати, то різко піднімаючись до поверхні води, то спускався до самого дна, торкаючись боком піску і виблискуючи золотою лускою в променях сонця - виглядало це надзвичайно красиво!
Карасі - ненажери, якщо плануєте робити біотопний травник - добре продумайте підбір рослин у ньому, інакше матимете голу пустелю. У мене вони не змогли знайти зуби до глечиків, уруті та рдестів.
18.10.2016